Скарга покупця як підстава для фактичної перевірки: справа на 639 тисяч гривень

З чого все почалось: контрольна закупівля представником бренда

Жінка придбала в магазині, який належав ФОП, робот-пилосос відомого бренду. Формально це виглядало як звичайна покупка. Насправді жінка представляла компанію-виробника цих пилососів і купувала товар з конкретною метою — перевірити оригінальність продукції та законність її ввезення в Україну. Магазину, де відбулась покупка, серед офіційних дилерів виробника не було.

Під час розрахунку покупниці видали документ, який не мав нічого спільного з фіскальним чеком — на ньому навіть не було зазначено продавця товару. Це стало додатковим приводом: жінка зробила копію документа і подала офіційну скаргу до ДПС, вказавши на ймовірність того, що продукція потрапила в Україну поза митним контролем.

Як одна покупка запускає механізм фактичної перевірки

Ця справа демонструє чіткий алгоритм, за яким податкова може розпочати перевірку без жодного попереднього аналізу діяльності конкретного бізнесу:

1. Людина купує товар у магазині чи через інтернет-ресурс;
2. Отримує невідповідний розрахунковий документ або не отримує його взагалі;
3. Фіксує обставини покупки — дату, час, адресу, робить фото чи копію отриманого документа;
4. Подає офіційну скаргу до органу ДПС;
5. Податкова аналізує інформацію і призначає фактичну перевірку.

Фактична перевірка — особливий інструмент контролю, який проводиться безпосередньо за місцем ведення діяльності (магазин, склад, кафе, АЗС) і завжди без попередження платника (пункт 80.1 ПКУ). Її предмет — операційний контроль: дотримання порядку розрахункових операцій, обіг готівки, наявність ліцензій, офіційне оформлення трудових відносин із працівниками (підпункт 75.1.3 ПКУ).

Що знайшли податківці на місці

Прийшовши з фактичною перевіркою, податківці провели власну контрольну розрахункову операцію — і ситуація повторилась: о 15:02 інспектору видали нефіскальний чек, а через ПРРО операцію провели лише о 15:13, вже після офіційного оголошення про початок перевірки.

Далі податківці зажадали документи, що підтверджують облік і походження товару. Продавчиня надала договір комісії та акт приймання-передачі на 594 одиниці техніки загальною вартістю 639 069 грн. Форми обліку товарних запасів безпосередньо в магазині на момент початку перевірки інспектори не побачили.

Виявилось й інше: у тому ж магазині торгували інші ФОП на підставі “договорів про співпрацю”, які не подали форму 20-ОПП про об’єкти оподаткування, а офіційно наймані працівники у самого власника магазину взагалі були відсутні — хоча за прилавком фактично стояли конкретні люди.

За результатами перевірки прийнято три податкові повідомлення-рішення:

• 1020 грн — за невидачу розрахункового документа встановленого зразка;
• 899 грн — за непроведення розрахунків через РРО/ПРРО (вартість товару контрольної закупівлі);
• 639 069 грн — за порушення порядку обліку товарних запасів, тобто 100% вартості необлікованого товару.

Чи законно призначили перевірку без деталізації скарги

Підприємець намагався оскаржити сам наказ на перевірку, стверджуючи, що ДПС не розкрила деталі скарги та не надала доказів порушень. Верховний Суд цей аргумент відхилив, повторивши вже сформовану позицію: податкова не зобов’язана повністю розкривати в наказі зміст отриманої інформації чи деталізувати факти можливих порушень. Посилання на відповідний підпункт статті 80 ПКУ — це мінімально достатній і законний обсяг інформації для початку перевірки.

Правова підстава для призначення перевірки в цій справі спрацювала за двома пунктами одночасно: отримання інформації про порушення розрахунків та обліку товарів (підпункт 80.2.2 ПКУ) — офіційний лист ДПС, сформований на основі скарги представника бренда, став достатнім джерелом такої інформації; та інформація про неоформлених працівників (підпункт 80.2.7 ПКУ) — оскільки особи за прилавком не значились найманими працівниками підприємця.

Верховний Суд прямо підтвердив: належно оформлена скарга покупця — цілком достатня фактична підстава для призначення перевірки. Практичний висновок з цього очевидний: у ролі “таємного покупця” може виступити будь-хто — від незадоволеного клієнта до представника конкурента чи офіційного правовласника бренда.

Чому справу все ж повернули на новий розгляд

Попри визнання законності самого призначення перевірки, Верховний Суд повернув справу щодо найбільшого штрафу — за необлікований товар — на новий розгляд до суду першої інстанції. Причина не в помилці податкової, а в неповноті судового розгляду попередніх інстанцій.

Підприємець наполягав, що веде саме комісійну торгівлю, а форму обліку товарів разом із первинними документами додатково надіслав поштою в день перевірки — це підтверджувалось описом вкладення й накладною Укрпошти. Суди попередніх інстанцій не дослідили ключове питання: чи була форма обліку товарних запасів фізично наявна на момент початку перевірки (як того вимагає пункт 12 статті 3 Закону про РРО), і як саме специфіка договору комісії впливає на порядок ведення обліку товару, що юридично не є власністю самого продавця.

Верховний Суд наголосив: суди обмежились формальною констатацією порушення, не з’ясувавши момент фактичного надання документів і не оцінивши специфіку комісійних відносин. Це порушення процесуальних норм, яке не дозволило встановити фактичні обставини, важливі для правильного вирішення справи — тому справу направили на повторний розгляд.

Практичні висновки для бізнесу

Ця справа — серйозне попередження навіть з урахуванням шансу підприємця скасувати частину штрафу при новому розгляді.

Кожна розрахункова операція повинна проходити через РРО/ПРРО до моменту передачі товару покупцю. Будь-який внутрішній “чек” із логотипом без фіскального номера — це пряма підстава для перевірки.

Форма обліку товарних запасів і первинні документи повинні фізично перебувати в місці продажу на момент початку перевірки — особливо для ФОП, що торгують технікою, ювелірними виробами чи ліками. Навіть за комісійної торгівлі записи в формі обліку повинні бути внесені до початку реалізації товару.

Особи, які фактично здійснюють розрахунки, повинні мати прозорий юридичний статус: або офіційне працевлаштування з поданим повідомленням до ДПС, або статус зареєстрованого партнера-ФОП із правильно оформленими відносинами та поданою формою 20-ОПП на конкретну торгову точку. Варто врахувати: подібне “партнерство” ФОП на одній точці продажу іноді визнається судами прихованими трудовими відносинами — це окремий ризик, який варто оцінювати заздалегідь.

Продавці на місці повинні чітко знати процедуру — де зберігаються документи на товар, як діяти при пред’явленні наказу на перевірку, і що саме фіксувати в акті, щоб уникнути звинувачень у “ненаданні” документів, які фактично були в наявності.

Висновок: скарга покупця є підставою для фактичної перевірки

Скарга покупця як підстава для фактичної перевірки — не теоретичний ризик, а реальний і законний механізм, який Верховний Суд підтвердив прямо. Податковій не потрібно попередньо аналізувати діяльність бізнесу — достатньо однієї належно оформленої скарги, якою може скористатись хто завгодно, від незадоволеного клієнта до конкурента чи офіційного правовласника бренда.

Водночас справа показує: навіть за наявності реальних порушень (нефіскальний чек, неоформлені продавці) суди зобов’язані детально досліджувати кожен аргумент бізнесу, включно зі специфікою договору комісії та фактичним моментом подання документів, перш ніж підтверджувати штраф у повному обсязі.

Якщо ваш бізнес отримав фактичну перевірку чи ППР за подібними підставами — юристи YANKIV проведуть оцінку справи та чи можна оскражити податкове повідомлення-рішення та/або нададуть адвокатський супровід в суді!