Фіндопомога: фінансове посередництво ФОП чи законна операція — позиція Верховного Суду

Як визначена поворотна фінансова допомога в Податковому кодексі?

Поворотна фінансова допомога є поняттям суто податковим, у цивільному законодавстві такого терміну немає. Підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначає її як суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів чи будь-якої іншої плати за користування коштами і є обов’язковою до повернення. Таким чином, Кодекс виділяє дві ознаки такої допомоги: безоплатність користування та обов’язковість повернення. Безповоротна допомога – це вже інша категорія: вона наближена до дарування і не передбачає повернення.

Цивільно-правовою основою поворотної допомоги є договір позики, який регулює глава 71 Цивільного кодексу. За цим договором позичальник зобов’язується повернути таку саму суму коштів, а сам договір вважається укладеним з моменту передання грошей. Є одна деталь, яку підприємці часто недооцінюють. Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу позикодавець має право на проценти, якщо інше не встановлено договором. Іншими словами, цивільне право виходить із презумпції оплатності позики. Тому безпроцентність потрібно прямо прописати в договорі, інакше операція може втратити статус поворотної фінансової допомоги з усіма наслідками для сторін.

Найважливіше для нашої теми те, що Податковий кодекс сам розрізняє кілька видів передання коштів у користування. Позикою в розумінні підпункту 14.1.267 є кошти, які надаються резидентами, що є фінансовими установами, або певними нерезидентами на визначений строк із зобов’язанням повернення та сплатою процентів.

Фінансовим кредитом за підпунктом 14.1.258 є кошти, які надають банки та інші фінансові установи на визначений строк для цільового використання під проценти. Поворотна фінансова допомога на цьому тлі виступає прямою протилежністю: вона не передбачає процентів і не вимагає статусу фінансової установи на боці того, хто її надає. Як слушно зазначають фахові видання, ключовими критеріями розмежування цих понять є те, що надається, хто надає і чи передбачена плата за користування.

Іншими словами, у логіці самого Кодексу комерційне кредитування належить до сфери фінансових установ і процентних відносин, а безпроцентна допомога до неї не входить. Ця різниця пізніше знадобиться для оцінки аргументів податкової служби.

Як оподатковується поворотна і безповоротна допомога для кожної зі сторін і як її відображати в обліку, розписано в статті «Поворотна та безповоротна фінансова допомога: оподаткування та облік».

Фінансове посередництво ФОП на ЄП – заборона та позиція ДПС

Підпункт 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України встановлює заборону для платників єдиного податку першої – третьої груп здійснювати діяльність у сфері фінансового посередництва, за винятком окремих видів страхової діяльності. При цьому ключовим у цій нормі є саме поняття «діяльність», адже заборона стосується не проведення будь-якої окремої фінансової операції, а здійснення відповідного виду господарської діяльності.

Водночас безпосереднього визначення поняття фінансового посередництва зазначена норма не містить. Його нормативне регулювання також зазнало змін: до 1 січня 2024 року відповідні питання регулювалися, зокрема, статтею 333 Господарського кодексу України та Законом України № 2664, тоді як наразі основним спеціальним актом у цій сфері є Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» № 1953.

Позиція ДПС з цього питання є доволі категоричною. Вона, зокрема, відображена у відповідях, розміщених у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі, а також в інших офіційних роз’ясненнях податкового органу. Логіка ДПС ґрунтується на тому, що відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» надання фінансової допомоги відноситься до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення».

Відтак податківці виходять із того, що такий вид діяльності є несумісним із перебуванням на спрощеній системі оподаткування. На цій підставі ДПС зазначає, що фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, не можуть надавати фінансову допомогу, причому такий висновок податкова поширює як на поворотну, так і на безповоротну фінансову допомогу.

Від кого ФОП може законно отримати поворотну допомогу і як допомогти партнеру, не ризикуючи єдиним податком, — у статті «Поворотна фінансова допомога між ФОП: хто може допомогти?».

Порушення цієї вимоги, за позицією ДПС, має наслідком перехід платника на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалася заборонена діяльність. Такий обов’язок передбачений підпунктом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до роз’яснень податкового органу, сума повернутої підприємцю фінансової допомоги включається до його доходу та оподатковується за ставкою 15 відсотків. Такий підхід видається надмірно фіскальним і водночас суперечливим, оскільки фактично передбачає одночасно втрату права на спрощену систему оподаткування та додаткове оподаткування суми, яка за своєю природою підлягає поверненню.

Водночас позиція ДПС щодо цього питання не є однаковою для всіх платників єдиного податку. Стосовно ФОП податкова виходить із того, що навіть одноразове надання поворотної фінансової допомоги є неприпустимим незалежно від її суми та особи отримувача – юридичної чи фізичної. Натомість щодо юридичних осіб – платників єдиного податку підхід є значно м’якшим: податківці допускають можливість надання фінансової допомоги, якщо така діяльність не має систематичного характеру. Лише регулярне надання допомоги різним особам, на думку ДПС, може свідчити про фактичне здійснення діяльності у сфері фінансових послуг.

Як цей підхід працює на практиці для ТОВ, зокрема коли товариство дає позику власному засновнику, детально розібрано в статті «Поворотна фінансова допомога засновнику: що дозволено ТОВ на єдиному податку».

Таким чином, одна й та сама норма підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України фактично тлумачиться податковим органом по-різному залежно від організаційно-правової форми платника єдиного податку.

Додатково варто звернути увагу на те, що суперечності простежуються навіть у роз’ясненнях самого податкового органу. Так, в індивідуальній податковій консультації від 28 лютого 2019 року № 806/10/ІПК/14-29-12-03-22 ДПС дійшла висновку, що одноразове надання поворотної фінансової допомоги саме по собі не свідчить про здійснення діяльності у сфері фінансового посередництва.

Крім того, до 1 серпня 2023 року діяло роз’яснення, відповідно до якого ФОП третьої групи, який застосовував особливості оподаткування, встановлені на період воєнного стану, міг надавати фінансову допомогу – як поворотну, так і безповоротну. Така можливість на той момент прямо випливала з перехідних положень Податкового кодексу України. У подальшому відповідну консультацію було визнано нечинною.

Отже, підхід ДПС до питання надання фінансової допомоги платниками єдиного податку не можна назвати незмінним або однозначним. Практика самого податкового органу демонструє, що оцінка таких операцій змінювалася залежно від періоду та обставин їх здійснення.

Водночас важливо враховувати юридичну природу податкових роз’яснень. Вони відображають позицію контролюючого органу щодо застосування відповідних норм законодавства, однак не є нормативно-правовими актами та не мають обов’язкової сили для суду.

Разом із тим на практиці саме такі роз’яснення значною мірою формують підхід податкових інспекторів під час проведення перевірок. Тому, навіть за наявності аргументів на користь іншого тлумачення законодавства, позиція ДПС щодо фінансової допомоги залишається практичним податковим ризиком, який платнику єдиного податку варто враховувати.

Вразливість позиції контролюючого органу

Перше питання виникає щодо ролі КВЕД у визначенні того, чи здійснює особа заборонену діяльність. ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» є статистичним інструментом, призначеним для класифікації та групування видів економічної діяльності. Тому саме по собі віднесення певної операції до відповідного коду класифікатора ще не означає, що особа фактично здійснює діяльність у сфері фінансового посередництва у розумінні Податкового кодексу України. Класифікатор визначає належність видів економічної діяльності до певних категорій, тоді як податкова заборона стосується саме здійснення відповідної діяльності як виду господарської активності.

Друге питання стосується розмежування окремої операції та систематичної діяльності. Фінансове посередництво ФОП за своєю природою передбачає професійне здійснення відповідних операцій та їх організацію як самостійного напряму діяльності. Для фінансових установ характерним є залучення коштів, їх подальше розміщення або перерозподіл та отримання доходу від здійснення таких операцій. Разова передача власних коштів іншій особі без нарахування процентів не має автоматично ототожнюватися з такою діяльністю.

У цьому випадку підприємець не залучає кошти третіх осіб для їх подальшого розміщення, не формує систему фінансування необмеженого кола осіб та не отримує винагороду за користування коштами. Саме на необхідність розмежування таких ситуацій звертали увагу і суди. Так, у рішеннях Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 560/696/21 та П’ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 420/5467/19 зазначалося, що надання допомоги за рахунок власних коштів саме по собі не свідчить про здійснення фінансового посередництва, яке передбачає залучення та подальший перерозподіл коштів.

Третій аспект пов’язаний із економічною метою операції. Поворотна фінансова допомога за визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачає передачу коштів без нарахування процентів або іншої компенсації за користування ними. Тобто відсутність плати за користування коштами є однією з її визначальних характеристик.

Якщо ж контролюючий орган стверджує, що за формально безвідсотковою операцією фактично приховується діяльність із надання фінансової послуги, така позиція має ґрунтуватися не лише на самому факті передачі коштів, а на конкретних обставинах, які свідчать про іншу економічну мету операції. Наприклад, систематичність таких операцій, отримання фактичної винагороди, використання залучених коштів або інші обставини, що можуть свідчити про професійне надання фінансування.

Четвертий аргумент стосується однакового застосування податкових норм до різних категорій платників. Якщо ДПС допускає можливість надання фінансової допомоги юридичними особами – платниками єдиного податку за умови, що така діяльність не має систематичного характеру, складно обґрунтувати, чому для ФОП одна разова операція автоматично має призводити до втрати права на спрощену систему. Адже положення підпункту 291.5.1 Податкового кодексу України не встановлюють окремих критеріїв для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо визначення того, коли надання фінансової допомоги перетворюється на діяльність у сфері фінансового посередництва.

Особливо суперечливим цей підхід виглядає щодо безповоротної фінансової допомоги, яка за своєю суттю взагалі не передбачає обов’язку отримувача повернути кошти. Автоматичне віднесення такої операції до фінансового посередництва ще більше підкреслює проблему ототожнення окремої передачі коштів із професійною фінансовою діяльністю.

П’ятий аспект стосується строків повернення фінансової допомоги. Сам факт того, що кошти не були повернуті у строк, передбачений договором, не змінює автоматично правової природи операції, яка була погоджена та здійснена сторонами. Порушення строку повернення може свідчити про невиконання або неналежне виконання договірного зобов’язання та породжувати відповідні цивільно-правові наслідки, однак саме по собі не перетворює поворотну фінансову допомогу на діяльність у сфері фінансового посередництва.

Відповідно, для податкової кваліфікації має значення не лише те, чи повернулися кошти та коли саме це відбулося, а передусім те, якою була природа операції на момент її здійснення. Якщо вона передбачала разове надання власних коштів без процентів, іншої плати та мети отримання доходу, одного лише факту прострочення повернення недостатньо для висновку про здійснення фінансового посередництва.

Таким чином, основна вразливість підходу ДПС полягає в автоматичному ототожненні окремої операції з відповідним видом господарської діяльності. Саме по собі посилання на код КВЕД або факт передачі коштів не відповідає на ключове питання: чи здійснював ФОП діяльність у сфері фінансового посередництва як самостійний, систематичний та професійний напрям, чи лише розпорядився власними коштами в межах окремої цивільно-правової операції.

Позиція Верховного Суду щодо поворотної фінансової допомоги та ФОП на ЄП

Судова практика у питанні надання поворотної фінансової допомоги платниками єдиного податку формувалася поступово та не була однозначною. У різні періоди суди по-різному оцінювали співвідношення разової фінансової операції та діяльності у сфері фінансового посередництва. Саме Верховний Суд у низці справ сформував підхід до розмежування цих понять.

Показовою у цьому контексті є постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 300/4074/22. У цій справі ДПС за результатами перевірки ФОП, платника єдиного податку третьої групи платника ПДВ, дійшла висновку, що надання безвідсоткової фінансової допомоги суперечить умовам перебування на спрощеній системі, посилаючись, зокрема, на код 64.19 «Інші види грошового посередництва».

Суд першої інстанції став на бік підприємця, звернувши увагу на відсутність комерційної вигоди та разовий характер операції. Апеляційний суд, навпаки, підтримав позицію податкового органу. Верховний Суд скасував рішення обох інстанцій та направив справу на новий розгляд, наголосивши на необхідності дослідити, зокрема, чи передбачав договір будь-які приховані механізми отримання прибутку, включаючи штрафні санкції або неустойку, а також якою є правова природа фінансового посередництва та чи можна ототожнювати її з окремою операцією з надання фінансової допомоги.

Подальша практика Верховного Суду вже демонструє більш визначений підхід. У 2025 році Суд розглянув справу, у якій ДПС позбавила ФОП статусу платника єдиного податку саме у зв’язку з наданням поворотної фінансової допомоги. Касаційну скаргу податкового органу було залишено без задоволення. А в постанові від 28 липня 2025 року у справі № 320/46646/23 Верховний Суд прямо зазначив, що надання власних коштів на безвідсотковій основі без мети отримання прибутку не має ознак діяльності у сфері фінансового посередництва.

Подальший розвиток цей підхід отримав у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2026 року у справі № 320/46652/23. У цій справі ФОП, платниця єдиного податку, надала товариству з обмеженою відповідальністю поворотну безвідсоткову фінансову допомогу. Підприємиця зазначала, що операція мала разовий і несистематичний характер, проценти за користування коштами не передбачалися, а сама допомога надавалася за рахунок її власних коштів, які не залучалися від третіх осіб для подальшого перерозподілу.

За результатами перевірки за 2017–2021 роки контролюючий орган розцінив таку операцію як порушення умов перебування на спрощеній системі та визначив до сплати понад 3 млн грн податків, зборів та єдиного внеску.

У цій самій справі був і процедурний бік: перевірку, призначену як виїзну, податкова провела у власному кабінеті. Як ВС оцінив це порушення, ми розібрали в статті «Перевірка в кабінеті ДПС: нова позиція Верховного Суду 2026».

Суд першої інстанції позов підприємця задовольнив. В основу рішення було покладено розмежування фінансового посередництва та одноразового розпорядження власними коштами. Суд зазначив, що фінансове посередництво за своєю природою передбачає залучення та подальший перерозподіл коштів, тоді як надання власних коштів у безвідсоткову допомогу не передбачає залучення активів третіх осіб. Відсутність плати за користування коштами та мети отримання прибутку також свідчила про відсутність ознак фінансової послуги.

Апеляційний суд із таким підходом не погодився та підтримав позицію ДПС. Серед іншого, він послався на положення коду 64 КВЕД та звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів повернення коштів у строки, передбачені договорами. Фактично неповернення фінансової допомоги у визначений договором строк було використано як аргумент на користь висновку про формальний характер відповідних договорів.

Верховний Суд не підтримав такий підхід. Суд наголосив, що апеляційна інстанція не врахувала правову природу операції: надання ФОП власних коштів у вигляді поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за відсутності мети отримання прибутку саме по собі не має ознак фінансової послуги.

При цьому Верховний Суд послався на сформований ним підхід у попередніх справах, зокрема у справі № 320/46646/23, де було зроблено висновок про те, що безвідсоткова операція з надання власних коштів не відповідає критеріям фінансової послуги та не може сама по собі бути підставою для втрати платником права на застосування спрощеної системи оподаткування.

Окремо Верховний Суд відхилив аргумент щодо неповернення коштів як визначального критерію для кваліфікації операції. Суд звернув увагу, що підпункт 6 підпункту 291.5.1 Податкового кодексу України не встановлює такого критерію для визначення того, чи є конкретна операція діяльністю у сфері фінансового посередництва. Відтак сам факт неповернення коштів у встановлений договором строк не може автоматично змінювати правову природу операції та перетворювати її на фінансову послугу.

Таким чином, у своїй новішій практиці Верховний Суд виходить із необхідності оцінювати не сам факт передачі коштів, а зміст та економічну природу відповідної операції. Для кваліфікації дій ФОП як діяльності у сфері фінансового посередництва мають значення, зокрема, джерело коштів, мета їх передачі, наявність або відсутність плати за користування ними, систематичність операцій та спрямованість на отримання прибутку.

Отже, сама по собі разова передача ФОП власних коштів іншій особі на безвідсотковій поворотній основі не свідчить про здійснення забороненої діяльності у сфері фінансового посередництва. Саме такий підхід у новішій практиці Верховного Суду істотно обмежує можливість автоматичного застосування податковим органом коду 64 КВЕД до будь-якої операції з надання фінансової допомоги платником єдиного податку.

Межі цих висновків

Сформована Верховним Судом практика є важливим аргументом на користь платників єдиного податку, однак її не варто трактувати як універсальне дозволення на будь-яке надання фінансової допомоги.

По-перше, висновки Верховного Суду стосуються конкретної моделі правовідносин: допомога була разовою, безвідсотковою, надавалася за рахунок власних коштів ФОП на підставі договору та без мети отримання прибутку. Суд не встановлював загального правила, за яким поворотна фінансова допомога за жодних обставин не може бути кваліфікована як фінансова послуга.

Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 300/4074/22, навпаки, демонструє, які обставини можуть мати значення для такої кваліфікації. Зокрема, увага може бути приділена прихованим механізмам отримання доходу – штрафам, неустойкам, комісіям чи іншим формам плати. Якщо ж ФОП систематично надає кошти різним особам, отримує плату за їх використання, публічно пропонує відповідні послуги або використовує для цього залучені кошти, правова оцінка таких операцій може бути іншою.

По-друге, позиція ДПС наразі залишається незмінною. Податковий орган і надалі виходить із того, що надання фінансової допомоги належить до сфери діяльності, пов’язаної з кодом 64 КВЕД, а отже, є несумісним із перебуванням ФОП на спрощеній системі оподаткування. Такі роз’яснення не мають сили нормативно-правового акта та не є обов’язковими для суду, однак саме ними на практиці керуються контролюючі органи під час перевірок. Тому наявність сприятливої судової практики не усуває ризику виникнення спору з ДПС.

По-третє, процесуальне законодавство передбачає обов’язок судів враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Це посилює позицію платника у спорі з податковим органом. Водночас судовий захист потребує часу та ресурсів. Так, у наведеній вище справі донарахування, здійснені за результатами перевірки, остаточно були скасовані лише у 2026 році, тоді як розгляд іншого спору, згаданого вище, тривав понад п’ять років.

Важливо, що поки ППР оскаржується в суді, донараховані суми вважаються неузгодженими, і стягувати їх податкова не може. Як це працює — у статті «Стягнення податкового боргу з фізосіб та юросіб: як списують».

Нарешті, необхідно враховувати зміни законодавства. Із 2024 року правове регулювання фінансових послуг здійснюється вже з урахуванням положень Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» № 1953. Тому при застосуванні висновків Верховного Суду, сформульованих щодо правовідносин 2017–2021 років, необхідно окремо перевіряти відповідність таких висновків чинному на момент здійснення операції законодавству.

Практичні рекомендації для ФОП на єдиному податку

Найбезпечніший підхід для ФОП на спрощеній системі – не допускати, щоб окрема операція набула ознак самостійної професійної діяльності у сфері фінансових послуг. На практиці це означає, що варто врахувати декілька моментів.

1. Оцініть необхідність операції. Якщо надання коштів іншим особам планується як регулярна практика, спрощена система може створювати суттєві ризики. У такому випадку доцільно розглянути загальну систему оподаткування або іншу організаційну модель, яка відповідатиме характеру запланованої діяльності.
2. Оформлюйте операцію письмово та прямо визначайте її безвідсотковий характер. З огляду на положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, у договорі доцільно прямо передбачити, що проценти за користування коштами не нараховуються та будь-яка інша плата за їх використання не встановлюється. Також варто чітко визначити суму допомоги, строк та порядок її повернення.
3. Не створюйте прихованої винагороди за користування коштами. Комісії, надбавки, додаткові платежі або інші умови договору, які за своїм економічним змістом можуть сприйматися як плата за користування коштами, підвищують ризик комерційної кваліфікації операції. Якщо договором передбачена відповідальність за прострочення повернення, її умови також варто оцінити з погляду можливості трактування як прихованої плати.
4. Надавайте саме власні кошти. Бажано, щоб джерелом фінансової допомоги були власні кошти підприємця, а не кошти, залучені від інших осіб спеціально для подальшого їх передання. Використання залучених коштів може створювати додаткові аргументи на користь висновку про їх перерозподіл, що є характерною ознакою посередницької діяльності.
5. Не допускайте систематичності. Разова передача власних коштів має іншу правову природу, ніж регулярне фінансування різних осіб. Чим більш систематичними та однорідними є такі операції, тим вищим є ризик їх кваліфікації як окремого виду господарської діяльності.
6. Перевірте заявлені КВЕД. Не варто без необхідності зазначати серед видів діяльності ФОП коди, що належать до розділу 64 КВЕД. Наявність відповідного коду може бути використана контролюючим органом як додатковий аргумент під час перевірки.
7. Забезпечте документальне підтвердження руху коштів. Перерахування допомоги доцільно здійснювати через банківський рахунок із чітким призначенням платежу, наприклад «поворотна фінансова допомога за договором». Важливо зберігати сам договір, банківські виписки та документи, що підтверджують повернення коштів. Хоча неповернення допомоги у встановлений строк саме по собі не свідчить про здійснення фінансового посередництва, відсутність документального підтвердження руху коштів може стати підставою для додаткових запитань контролюючого органу.
8. За потреби отримайте індивідуальну податкову консультацію. Якщо йдеться про значну суму або нетипову модель операції, доцільно розглянути можливість звернення до контролюючого органу за індивідуальною податковою консультацією. За умови належного дотримання наданих у ній рекомендацій така консультація може мати значення для захисту платника від відповідальності.
9. У разі спору документуйте відсутність комерційної мети. Для захисту позиції ФОП важливими можуть бути договір, умови про відсутність процентів та іншої плати, підтвердження походження коштів, відсутність систематичності операцій, а також документи щодо їх фактичного повернення. Саме сукупність таких обставин дозволяє оцінити реальну правову та економічну природу операції.

Як підготуватися до документальної перевірки і які документи інспектори вимагатимуть, — у статті «Документальна перевірка ФОП: що питатимуть і як захиститися».