Законопроєкт про протидію ухиленню від сплати податків: що зміниться для бізнесу та громадян

Звідки взявся законопроєкт і чого він стосується

У Євросоюзі діють дві директиви ATAD — ухвалені в липні 2016-го та травні 2017 року. Їхня мета — унормувати оподаткування прибутків підприємств так, щоб податок сплачувався саме за місцем фактичного отримання прибутку, а не там, де компанії вигідніше його показати. Український законопроєкт, опублікований Мінфіном для громадського обговорення ще 24 лютого, імплементує чотири статті цих директив — під номерами 4, 5, 6 та 9. За поясненням відомства, решта вимог директив уже так чи інакше присутня в українському законодавстві.

Що важливо: хоча в самій ЄС-директиві мова йде переважно про компанії, український варіант виходить за ці межі й зачіпає також ФОП і звичайних громадян.

Обмеження на боргові виплати (стаття 4)

Перша норма обмежує суму виплат за кредитами, яку підприємство може віднести до витрат при розрахунку оподатковуваного прибутку. Пропонований поріг — 30% від EBITDA (прибутку до вирахування процентів, податків та амортизації). Усе, що перевищує цей показник, більше не зменшуватиме базу оподаткування — а отже, компанія заплатить більше податку на прибуток, ніж раніше. Суму “надлишкових” боргових виплат можна буде перенести на наступний рік із зменшенням на 5%.

Мета норми — боротьба зі схемами, коли материнська компанія за кордоном формально кредитує українську “дочку”, а та роками “повертає борг”, фактично маскуючи під ці платежі виведення дивідендів і зменшуючи оподатковуваний прибуток в Україні.

Податок на вивезення активів, або “exit tax” (стаття 5)

Друга норма запроваджує так званий податок на вихід — оподаткування ситуацій, коли компанія переміщує активи чи основні засоби за межі України, включно з передачею їх у межах однієї групи компаній (наприклад, своєму представництву чи “дочці” в іншій країні). Логіка держави проста: якщо актив втрачає українську “прив’язку”, держава втрачає можливість оподаткувати його в майбутньому, тому податок стягується вже на етапі самого переміщення.

При такому переміщенні у компанії зросте сума прибутку до оподаткування — на позитивну різницю між ринковою і залишковою (або первісною) вартістю активу. Мінфін уточнює: ці правила не поширюються на фізичних осіб, включно з приватними підприємцями. Але зобов’язання може виникнути не лише при фізичному переміщенні активів, а й при зміні “прописки” самої компанії, передачі частини бізнесу або зміні структури власності.

Право податкової самостійно визначати “зловживання” (стаття 6)

Це, ймовірно, найбільш дискусійна норма всього законопроєкту. Вона вводить у Податковий кодекс саме поняття “податкове зловживання” — правило поширюється на операції, які формально відповідають закону, але мають головною метою отримати податкову вигоду всупереч його духу. У разі виявлення такої схеми податкова отримує право оподатковувати операцію виходячи з її економічної суті, а не з формальної правової конструкції.

Найпоказовіший приклад — так звані “зарплатні ФОП”. Якщо норма набуде чинності, податкова зможе на власний розсуд визначати, чи має конкретна співпраця з ФОП “розумну економічну причину”, чи є замаскованими трудовими відносинами — і трактувати такого ФОП фактично як найманого працівника. При цьому виявлені зловживання оподатковуватимуться за підвищеною “штрафною” ставкою: платіж на користь “зарплатного ФОП” оподаткують не за звичною сумарною ставкою 6% (для третьої групи єдиного податку) і не за 23% (сумарне оподаткування зарплати), а за ставкою 30%.

Гібридні розбіжності та нові правила резидентства (стаття 9)

Ця стаття регулює “гібридні розбіжності” — ситуації, коли відмінності в законодавстві різних країн дозволяють компаніям штучно зменшувати податкові зобов’язання через операції між пов’язаними особами в різних юрисдикціях. Директива вимагає механізму нейтралізації таких розбіжностей — коригування податкових зобов’язань так, щоб дохід чи витрата виникали в економічно обґрунтованому порядку.

Окрема й найчутливіша для звичайних громадян частина цієї статті стосується правил визначення податкового резидентства фізичних осіб. Наразі діє чотириступеневий тест:

• наявність житла в Україні;
• за відсутності житла — наявність центру життєвих інтересів в Україні (родина, зареєстрований ФОП тощо);
• якщо центр інтересів визначити неможливо — перебування в Україні не менше 183 днів на рік;
• і, нарешті, критерій громадянства.

Запропонований підхід кардинально спрощує (і водночас посилює) цю логіку: особа визнається податковим резидентом України, якщо в неї є хоча б одна з цих ознак — а не сукупність, як зараз. На практиці це означає, що навіть українці, які давно виїхали за кордон і там працевлаштувались, можуть залишитись зобов’язаними сплачувати податки в Україні лише через те, що, наприклад, чоловік чи дружина залишились у країні.

Змінюються й критерії резидентства для юридичних осіб: за новими правилами навіть іноземні компанії, які мають в Україні лише представництво чи “дочку”, теоретично можуть бути визнані податковими резидентами України. Для іноземної компанії, яку ДПС визнає резидентом, але яка не стане на облік, законопроєкт передбачає штраф 600 тис. грн.

Критика бізнесу та експертів

Представники бізнес-спільноти вказують на кілька системних проблем законопроєкту. Спілка українських підприємців звертає увагу на ускладнення правил трансфертного ціноутворення, розширення переліку контрольованих операцій і зростання вимог до документації. Європейська бізнес-асоціація наполягає на потребі чіткіших і юридично визначених критеріїв застосування нових норм, аби мінімізувати ризики правової невизначеності.

Найбільше занепокоєння викликає саме право податкової самостійно кваліфікувати операції як зловживання. Експерти нагадують: українська податкова вже сьогодні не завжди розрізняє навмисні й ненавмисні порушення при застосуванні штрафів за умисел, і побоюються, що нові норми відкриють ще ширші можливості для довільного трактування бізнес-операцій.

Окрему критику викликає й відсутність у законопроєкті винятків, які прямо передбачені самою директивою ATAD, — наприклад, звільнення від обмеження боргових виплат, якщо вони не перевищують 3 млн євро, або якщо борг узятий на реалізацію суспільно значущого проєкту.

Що далі із законопроєктом

Згідно з меморандумом між Україною та МВФ, уряд зобов’язаний внести законопроєкт до кінця серпня 2026 року, а сам документ, за поточною редакцією, має набрати чинності з 1 січня 2028 року. Через складність і обсяг документа Мінфін планує розбити його на окремі частини й вносити до Верховної Ради постатейно — можливо, з подальшим об’єднанням в один закон, якщо буде досягнутий консенсус із бізнесом. Профільний парламентський комітет очікує перший законопроєкт із впровадженням окремих статей ATAD орієнтовно у вересні.

Висновок про Законопроєкт про протидію ухиленню від сплати податків

Законопроєкт про протидію ухиленню від сплати податків торкається значно ширшого кола платників, ніж може здатися з назви, — від великих корпорацій із міжнародною структурою до звичайних ФОП і громадян, які виїхали за кордон.

Найбільш чутливі норми — право податкової на власний розсуд визначати “зловживання” зі ставкою штрафного оподаткування 30%, податок на вивезення активів та істотне спрощення (і посилення) критеріїв податкового резидентства фізичних осіб. Документ ще проходить обговорення з бізнесом, тому фінальна редакція може суттєво відрізнятись від опублікованого проєкту.

Якщо ви ведете бізнес із міжнародною структурою, працюєте з ФОП на постійній основі або перебуваєте за кордоном і хочете розібратись у можливих ризиках нових правил резидентства — юристи YANKIV проведуть консультацію щодо податкового планування у світлі очікуваних змін.