ЗЕД для ФОП на єдиному податку: хто має право і за яких умов
Багато підприємців на спрощеній системі бояться, що перша ж оплата від іноземного клієнта автоматично виштовхне їх на загальну систему.
Це поширене непорозуміння. ЗЕД для ФОП на єдиному податку дозволена законом, і окремо переходити на загальну систему заради роботи з нерезидентами не потрібно. Право на зовнішньоекономічну діяльність прямо закріплене в законодавстві, проте діє воно не для всіх груп і не безумовно.
Тож розглянемо, хто з платників єдиного податку може вести ЗЕД, за яких умов це право зберігається і в яких випадках підприємець втрачає спрощену систему.
Чи може ФОП на єдиному податку займатися ЗЕД
Право фізичної особи-підприємця на зовнішньоекономічну діяльність закріплене в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (№959-XII). Закон визначає ЗЕД як діяльність українських та іноземних суб’єктів господарювання, побудовану на відносинах між ними, що відбувається як на території України, так і за її межами.
На практиці йдеться про будь-яку співпрацю з контрагентом з іншої країни: продаж товару, надання послуги, отримання оплати з-за кордону.
Фізичні особи з постійним місцем проживання в Україні мають право вести ЗЕД, якщо вони зареєстровані як підприємці (ст. 5 цього закону). Сам статус ФОП уже дає таку можливість. До видів зовнішньоекономічної діяльності закон відносить, зокрема, експорт та імпорт товарів, капіталу й робочої сили (ст. 4).
Можливість працювати на спрощеній системі регулює Податковий кодекс. Підприємець самостійно обирає єдиний податок, якщо відповідає вимогам розділу XIV ПКУ, і реєструється платником єдиного податку (п. 291.3 ст. 291 ПКУ).
Жодна норма не зобов’язує відмовлятися від спрощеної системи заради роботи з іноземними партнерами. Отже, ЗЕД і єдиний податок сумісні за умови дотримання правил перебування на спрощеній системі.
Які групи єдиного податку можуть працювати з іноземними контрагентами
Право на ЗЕД залежить від групи єдиного податку, тому це перше, що варто перевірити перед роботою з іноземним замовником. Обмеження тут суттєві, і для кожної групи вони різні.
- 1 група. ЗЕД заборонена. Перша група призначена для дрібної торгівлі та побутових послуг населенню, тому будь-яка робота з нерезидентом порушує умови перебування на ній.
- 2 група. Дозволена лише торгівля товарами з нерезидентами. Надавати послуги або виконувати роботи для іноземних замовників на другій групі не можна. Якщо ваші закордонні клієнти — це компанії, яким ви надаєте послуги, друга група не підходить.
- 3 група. Дозволено продавати товари, надавати послуги та виконувати роботи для будь-яких іноземних контрагентів. Через цю гнучкість третю групу найчастіше обирають ті, хто працює на закордон: ІТ-фахівці, дизайнери, маркетологи, консультанти, фрілансери.
- 4 група. Це спрощена система для сільськогосподарських виробників, тож для більшості ФОП вона не актуальна. Водночас саме її окремо згадує закон у контексті санкційних обмежень.
Окремих КВЕДів для зовнішньоекономічної діяльності законодавство не передбачає. Натомість вид діяльності, за яким ви отримуєте кошти від нерезидента, обов’язково має бути внесений до Реєстру платників єдиного податку. Якщо відповідного КВЕДу немає, це вже вважається порушенням умов спрощеної системи.
Умови, за яких зберігається право на спрощену систему
Вибір єдиного податку — лише початок. Щоб залишатися на спрощеній системі під час ЗЕД, потрібно постійно відповідати вимогам розділу XIV Податкового кодексу.
Базові умови перебування на першій–четвертій групах встановлює п. 291.4 ст. 291 ПКУ. Вони охоплюють дозволені види діяльності, граничний річний дохід для кожної групи та вимоги до форми господарювання. Поки підприємець у цих межах, експорт послуг чи продаж товару за кордон не створює жодних проблем зі статусом платника єдиного податку.
Найбільш чутливий пункт для тих, хто працює з іноземними клієнтами, — річний ліміт доходу. Зовнішні замовлення часто означають більші суми, і річний оборот зростає швидше, ніж очікує підприємець.
Перевищення ліміту своєї групи позбавляє права на єдиний податок незалежно від того, отримано дохід усередині країни чи у валюті від нерезидента.
Коли ФОП не може бути платником єдиного податку
Окремі обставини унеможливлюють перебування на спрощеній системі або призводять до втрати цього статусу. Нижче наведені обмеження, які найбільше стосуються підприємців, що ведуть або планують ЗЕД.
- Заборонені види діяльності. Пункти 291.5 та 291.5-1 ст. 291 ПКУ містять перелік діяльності, несумісної зі статусом платника єдиного податку, — зокрема окремі операції з підакцизними товарами та видобуток корисних копалин. Здійснення такої діяльності закриває доступ до спрощеної системи.
- Негрошові форми розрахунків. Платник єдиного податку повинен отримувати оплату виключно грошима. Бартер, взаємозалік та інші негрошові схеми, які іноді трапляються у ЗЕД, позбавляють права на спрощену систему.
- Перевищення річного ліміту доходу. Для кожної групи встановлено власну межу річного виторгу. Її перевищення означає втрату права перебувати на цій групі.
- Інші обмеження ПКУ. Кодекс передбачає й додаткові підстави, за яких єдиний податок застосовувати не можна; їх варто перевіряти під конкретну ситуацію.
Жодне з цих обмежень не пов’язане із ЗЕД безпосередньо — сама по собі робота з іноземцями нічого не порушує. Проблема в тому, що під час зовнішньоекономічної діяльності в такі обмеження простіше потрапити ненавмисно, ніж під час суто внутрішньої роботи.
Санкції — окреме обмеження
Окремо стоїть санкційне обмеження. Не можуть перебувати на спрощеній системі та підтвердити статус платника єдиного податку 4 групи ті ФОП, щодо яких або щодо їхніх засновників чи кінцевих бенефіціарних власників застосовані спеціальні економічні санкції за Законом України №1644-VII «Про санкції». Обмеження діє протягом усього строку дії санкцій. Для переважної більшості підприємців ця підстава неактуальна, але врахувати її варто.
Відео на тему: Перехід на нові КВЕД. Що робити ФОП та ТОВ?
Що буде, якщо порушити умови спрощеної системи
Якщо підприємець почав здійснювати заборонений вид діяльності або перестав відповідати вимогам до форми господарювання, наслідок визначений Податковим кодексом однозначно.
Платник єдиного податку зобов’язаний перейти на сплату інших податків, тобто на загальну систему, з першого числа місяця, наступного за періодом, у якому сталося порушення (п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ). Перехід не застосовують заднім числом — він прив’язаний до наступного місяця. Наслідки відчутні: загальна система передбачає інші ставки, складніший облік і більший обсяг звітності.
Тому умови спрощеної системи краще контролювати завчасно. Перевірка КВЕДів, контроль річного доходу та відмова від негрошових розрахунків обходяться дешевше, ніж вимушений перехід на загальну систему з усіма його наслідками.
Висновок
ЗЕД для ФОП на єдиному податку — законний і поширений формат роботи, прямо передбачений законодавством. Підприємець на 2–4 групах може співпрацювати з іноземними контрагентами без переходу на загальну систему за умови, що дотримується вимог ст. 291 ПКУ і не підпадає під обмеження пунктів 291.5 та 291.5-1.
На практиці все зводиться до кількох умов: правильна група під конкретний вид роботи (для послуг — третя група), наявність потрібного КВЕДу в реєстрі, дохід у межах ліміту, грошова форма розрахунків і відсутність заборонених видів діяльності. За їх дотримання співпраця із закордонними клієнтами не загрожує статусу платника єдиного податку.
Якщо ви плануєте працювати з іноземними контрагентами і хочете впевнитися, що ваша група та КВЕДи відповідають умовам ЗЕД, наші юристи проконсультують щодо вашої ситуації. Записатися на консультацію →

Юрист з 5-річним досвідом у податковому праві та адміністративних спорах. Аналізує практику ДПС і судові рішення, формує правові позиції та розробляє безпечні моделі структурування бізнесу.



