Наказ про перевірку направили не за податковою адресою: чому Верховний Суд скасував рішення судів

З чого почалася справа №240/22077/25

Історія типова для нової реальності міжнародного обміну податковою інформацією. ДПС України отримала від компетентного органу Сполученого Королівства відомості про те, що платниця у 2020–2022 роках отримувала доходи від британської компанії Fenix International LTD за створення контенту на платформі OnlyFans. Загальна сума — 2 266 424,04 грн за три роки.

Податкова направила письмовий запит, відповіді не отримала — і призначила документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.2 ПКУ.

За результатами перевірки 13 березня 2025 року ГУ ДПС у Житомирській області прийняло п’ять податкових повідомлень-рішень:

• донарахування ПДФО — 407 956,33 грн плюс штраф 18 280,50 грн;
• донарахування військового збору — 33 996,36 грн плюс штраф 1 523,37 грн;
• штраф 680 грн за неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2020–2022 роки;
• штраф 1 020 грн за ненадання документів контролюючому органу;
• штраф 8 000 грн за ненадання відповіді на письмовий запит податкової.

Сукупно — суттєва сума, яка для більшості фізичних осіб означає серйозний фінансовий удар. Платниця оскаржила всі рішення в суді, наполягаючи серед іншого на ключовому процедурному аргументі: наказ про проведення перевірки й повідомлення про дату її початку направили за адресою, яка не є її податковою адресою.

Чому перші дві інстанції стали на бік податкової

Житомирський окружний адміністративний суд, а за ним і Сьомий апеляційний адміністративний суд у позові відмовили.

Логіка судів виглядала простою: так, документи направили за іншою адресою, але саме за цією адресою платниця фактично отримувала іншу податкову кореспонденцію — запит податкової, акт перевірки, самі податкові повідомлення-рішення.

Ба більше, цю ж адресу вона вказувала як адресу проживання у власній позовній заяві. Отже, вирішили суди, платницю поінформували належно, і порушень процедури немає.

Здається логічним? На перший погляд — так. Але Верховний Суд побачив у цьому підході суттєву ваду.

Що вимагає п. 79.2 ПКУ: вручення наказу — умова законності перевірки

Перш ніж перейти до висновків касаційного суду, варто зрозуміти саму норму. Документальна позапланова невиїзна перевірка — це перевірка, яка проходить у приміщенні контролюючого органу, без візиту інспекторів до платника. Простими словами: податкова перевіряє вас «заочно», у власному кабінеті, і ви можете навіть не знати, що перевірка триває.

Саме тому закон встановлює запобіжник. За п. 79.2 ПКУ така перевірка проводиться виключно на підставі наказу керівника контролюючого органу — і лише за умови вручення платнику копії цього наказу та письмового повідомлення про дату початку й місце проведення перевірки.

Вручення має відбуватися у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, тобто зокрема шляхом надсилання рекомендованим листом за податковою адресою платника. Якщо документи надіслано поштою, перевірка розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання.

Ключовий момент: право податкової розпочати невиїзну перевірку виникає не з моменту видання наказу, а лише після виконання процедури повідомлення. Наказ без належного вручення — це ще не законна перевірка.

Позиція Верховного Суду: чому висновки судів передчасні

Касаційний суд не сказав, що перевірка була незаконною. Він сказав інше — і це важлива відмінність: суди зробили висновок про законність перевірки, не дослідивши обставини, без яких такий висновок неможливий.

Сам факт, що платниця отримувала за спірною адресою іншу кореспонденцію, ще не робить цю адресу належною для повідомлення про перевірку.

Верховний Суд визначив, що саме мали з’ясувати суди попередніх інстанцій:

• яка саме адреса була податковою адресою платниці у спірний період;
• які відомості про її адресу містилися в інформаційних базах ДПС;
• з яких джерел і в якому порядку податкова отримала іншу адресу;
• чи підтверджені ці обставини належними доказами;
• чи могла така адреса вважатися належною для повідомлення про перевірку.

Жодне з цих питань суди не дослідили — натомість обмежилися фактом отримання іншої кореспонденції. Верховний Суд наголосив: навіть коли у ДПС є реальні підстави для перевірки, це не звільняє її від обов’язку дотриматися процедури повідомлення платника. Підстава для перевірки і законність її проведення — це два різні питання, і друге не «поглинається» першим.

Відео на тему: ‼️ Посилення фімоніторингу ФОП! +16 нових ознак ризику!

Міжнародна податкова інформація: можна використовувати, але недостатньо самої по собі

Справа цікава ще одним пластом. Донарахування ґрунтувалися на інформації, отриманій від компетентного органу Сполученого Королівства в межах міжнародного обміну.

Платниця наполягала, що такі дані могли бути лише приводом для перевірки, але не самостійним доказом отримання доходу — тим більше що в них не було ані РНОКПП, ані реквізитів банківського рахунку (у відповідних графах стояла відмітка «Data not held»).

Верховний Суд зайняв збалансовану позицію. З одного боку, інформація від органів влади інших держав — це повноцінна податкова інформація (пп. 72.1.4 ПКУ), яка може бути підставою для висновків під час перевірок (пп. 83.1.2 ПКУ).

Правову базу для обміну створюють Конвенція між Україною та Сполученим Королівством про усунення подвійного оподаткування 1993 року, Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах та Порядок обміну податковою інформацією, затверджений наказом Мінфіну від 16.04.2022 №118.

Відсутність РНОКПП сама по собі не робить такі дані недопустимими — ідентифікувати особу можуть й ім’я, дата народження, електронна пошта чи ідентифікатори облікового запису.

З іншого боку, сама лише наявність міжнародної інформації не доводить факт отримання оподатковуваного доходу.

Суди мали з’ясувати, що саме відображають грошові показники у цих даних — фактично отриманий дохід чи узагальнений показник діяльності облікового запису, коли саме дохід було отримано (адже за п. 164.4 ПКУ іноземний дохід перераховується у гривню за курсом НБУ на момент його нарахування або отримання), і чи дозволяють ідентифікатори платформи пов’язати ці дані саме з позивачкою.

Без цього висновок про розмір податкових зобов’язань — передчасний.

Що це рішення означає для платників податків

Постанова важлива не лише для героїні справи. Вона підтверджує: процедура — це не формальність, а реальний інструмент захисту.

Якщо вам донарахували податки за результатами невиїзної перевірки, перше, що варто перевірити, — чи направляла податкова наказ і повідомлення саме за вашою податковою адресою і чи може вона це довести.

Другий напрям захисту — якість доказової бази: коли донарахування тримаються лише на даних міжнародного обміну без первинних документів і банківських виписок, суд зобов’язаний дослідити, що саме ці дані підтверджують.

Водночас не варто сприймати рішення як індульгенцію для незадекларованих іноземних доходів. Верховний Суд прямо визнав право податкової використовувати міжнародну інформацію, а справу направив на новий розгляд — не закрив.

Якщо ви отримуєте доходи від іноземних платформ, найнадійніша стратегія — своєчасно декларувати їх і реагувати на запити податкової, а процедурні аргументи тримати як інструмент захисту, а не як план дій.

Отримали податкове повідомлення-рішення за результатами невиїзної перевірки? Зверніться за консультацією — проаналізуємо, чи дотрималася ДПС процедури у вашій ситуації, і побудуємо стратегію захисту.