Скасування податкового повідомлення-рішення: коли процедура перевірки важить більше за донарахування

Історія однієї перевірки, яка нікуди не виїжджала

ГУ ДПС у Житомирській області наказом від 12.02.2025 № 335-п призначило документальну планову виїзну перевірку ФОП за адресою її реєстрації. Період охоплення — з 01.01.2018 по 31.12.2023, а щодо єдиного внеску — аж із 2015 року.

За результатами податківці склали акт від 04.04.2025 і винесли одинадцять податкових повідомлень-рішень та вимогу про сплату недоїмки з ЄСВ.

Масштаб претензій був серйозним. Найбільше ППР — на 1 049 165 грн за ПДВ разом зі штрафними санкціями: податкова вирішила, що підприємиця перевищила поріг у 1 млн грн і мала зареєструватися платником ПДВ.

Додатково — 203 739,22 грн за ПДФО, 358 080,82 грн штрафів і пені за непроведення розрахункових операцій через РРО, донарахування військового збору, вимога зі сплати ЄСВ на 199 211,73 грн та низка менших штрафів. Сумарно — понад 1,8 млн грн.

Але в акті перевірки була деталь, яка зрештою зруйнувала всю конструкцію: у ньому прямо зазначалося, що перевірку проведено в приміщенні ГУ ДПС у Житомирській області. Тобто «виїзна» перевірка, призначена за адресою платника, фактично відбулася в кабінеті податкової — без участі підприємиці.

Три порушення, які вирішили справу

Суди двох інстанцій стали на бік платника податків. Розгляньмо, які саме процедурні дефекти виявилися фатальними для контролюючого органу.

Повідомлення в перший день замість десяти

Пункт 77.4 ПКУ вимагає вручити платнику копію наказу про планову перевірку та письмове повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до її початку.

У матеріалах справи не було належних доказів вручення повідомлення від 12.02.2025 — наявне лише направлення, вручене підприємиці 17.03.2025, тобто в перший день перевірки.

Суд наголосив: завчасне повідомлення — це гарантія права платника на об’єктивну перевірку, зокрема можливості підготувати й надати документи.

«Виїзна» перевірка в кабінеті податкової

Виїзна перевірка проводиться виключно за місцезнаходженням платника або об’єкта власності — це прямо випливає з пп. 75.1.2 ПКУ.

Податкова спробувала пояснити запис в акті «технічною помилкою» і в листі від 22.05.2025 заявила, що насправді перевірка відбувалась у приміщенні магазину підприємиці.

Але жодного погодження зміни місця перевірки з платником у справі не було, а обставини присутності підприємиці під час перевірки в акті взагалі не зазначені.

Докази, які з’явилися постфактум

Найцікавіше почалося, коли податкова спробувала довести «виїзний» характер перевірки. Що з цього вийшло — окремо по кожному доказу:

• Лист-довідка від 28.03.2025, нібито підписана підприємицею, підтверджувала роботу інспекторів у магазині. У суді ФОП не підтвердила, що підпис належить їй, а сам документ податкова жодного разу не згадувала під час розгляду заперечень на акт.
• Дані мобільного оператора: за відповіддю ПрАТ «Київстар», номери телефонів обох перевіряючих у період з 17.03 по 28.03.2025 не фіксувалися в межах селища, де мала проходити перевірка.
• Звіти про добові суперечили наказу про відрядження, який передбачав щоденне повернення інспекторів до міста роботи, і фактичного перебування за адресою платника не підтверджували.

Кожен із цих доказів суд оцінив критично, а довідку від 28.03.2025 назвав документом з ознаками оформлення постфактум — адже на дату її складання акт із «неправильною» адресою ще навіть не існував, тож жодної розбіжності підприємиця знати не могла.

Відео на тему: ‼️ Посилення фімоніторингу ФОП! +16 нових ознак ризику!

«Плоди отруйного дерева» простими словами

Ключова правова конструкція цієї справи — доктрина «плодів отруйного дерева», сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Простими словами: якщо джерело доказів отруєне незаконністю, отруєними є і всі докази, що з нього виросли — незалежно від їхньої доказової сили.

У податкових спорах це працює так. Акт перевірки — носій доказової інформації про порушення. Якщо сама перевірка проведена незаконно, акт за ч. 2 ст. 74 КАС України не може визнаватися допустимим доказом, бо одержаний з порушенням встановленого законом порядку.

А ППР, прийняте на підставі недопустимого доказу, не може вважатися правомірним і підлягає скасуванню. Податковий орган не може спочатку провести перевірку з порушенням процедури, а потім виправдати її результати посиланням на нібито встановлені порушення.

Позиція Верховного Суду: процедура перевіряється першою

Апеляційний суд спирався на усталену практику. Ще в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата КАС ВС визначила: доводам про порушення процедури перевірки суди мають надавати правову оцінку в першу чергу, і лише якщо вони не тягнуть протиправності рішень — переходити до суті донарахувань.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд прямо вказав, що невиконання вимог закону щодо підстав перевірки робить її незаконною і позбавляє акт статусу допустимого доказу.

Водночас важливий нюанс: Велика Палата ВС у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 уточнила, що підставою для скасування рішень є не будь-які порушення, а лише ті, що вплинули або об’єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Межу між істотним і неістотним порушенням Верховний Суд окреслив у постанові від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20: чи могло рішення бути іншим, якби процедуру було дотримано.

У справі № 240/15273/25 відповідь була очевидною. Перевірка за місцем діяльності підприємиці та за її участі дозволила б вчасно надати витребувані документи — а отже, висновки акта могли б істотно відрізнятися.

Показово, що значна частина донарахувань ґрунтувалася саме на «ненаданні» документів, яких у платника фактично ніхто належним чином не запитував на місці.

Що це означає для вас як платника податків

Головний практичний висновок: у спорах щодо ППР важливі не лише суми донарахувань, а й те, чи мала податкова право отримувати докази саме в такий спосіб.

Якщо вам вручили наказ у день початку перевірки, якщо «виїзна» перевірка пройшла без вашої участі десь у кабінетах ДПС, якщо акт містить розбіжності щодо місця чи обставин її проведення — кожен із цих фактів може стати самостійною підставою для оскарження ППР.

Зверніть увагу: навіть допуск інспекторів до перевірки не позбавляє вас права згодом посилатися на процедурні порушення, оскаржуючи її наслідки, — це прямо випливає з позиції ВС у справі № 826/17123/18.

Тому фіксуйте все: коли і які документи вам вручили, де фактично працювали перевіряючі, чи були ви присутні. У цій справі навіть дані мобільного оператора стали доказом, який допоміг спростувати версію податкової.

Висновок: перевіряйте перевірку

Справа № 240/15273/25 підтверджує чітку логіку судів: спершу законність перевірки — потім суть донарахувань.

Якщо ви отримали ППР за результатами перевірки, почніть з аналізу процедури: чи вчасно вас повідомили, чи відповідало фактичне місце проведення наказу, чи мали ви реальну можливість брати участь і надавати документи.

Виявлені істотні порушення — це не формальність, а самостійна підстава для скасування податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, як і сталося з понад 1,8 млн грн донарахувань у цій справі.

Не поспішайте сплачувати донарахування. Процедурні порушення податкової — реальний інструмент захисту, але його ефективність залежить від правильної фіксації фактів і побудови позиції.

Зверніться за консультацією до адвоката — проаналізуємо вашу перевірку, оцінимо перспективи оскарження та захистимо ваші інтереси в суді.