Штраф 92 мільйони і неоднозначний закон: як працює тлумачення на користь платника податків

Належне урядування: що це означає для підприємця

Принцип належного урядування — не абстракція з підручника. Його сформулював Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у конкретних рішеннях проти конкретних держав — і він має цілком практичний зміст.

Якщо коротко: держава зобов’язана діяти чітко, послідовно і передбачувано. Створювати зрозумілі правила — і дотримуватися їх. Якщо ж державні органи самі плутаються у власних нормах, наслідки цього хаосу не можна перекладати на громадян і бізнес.

У рішенні по справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ сформулював це прямо: на державні органи покладено обов’язок запровадити процедури, які посилять прозорість їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

А у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Лелас проти Хорватії» суд додав: ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, і помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2026 переніс ці принципи в площину українських податкових спорів. Для підприємця це означає конкретну річ: якщо ви діяли в умовах правової невизначеності, створеної самою державою, карати вас за «неправильний» вибір тлумачення — неправомірно.

Справа на 92 мільйони: ціна законодавчої невизначеності

Щоб зрозуміти, чому ця постанова важлива, досить подивитися на суму штрафу.

ФОП продавав автомобільні шини та диски через інтернет-магазин. Покупці замовляли товар онлайн, відправка йшла Новою поштою, оплата — при отриманні через NovaPay. Кошти від фінансової установи надходили на розрахунковий рахунок підприємця виключно в безготівковій формі. Жодної готівки. Жодного прихованого доходу — перевірка це підтвердила.

Але податкова кваліфікувала ці операції як розрахункові в розумінні Закону про застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО — пристрій або програма, через які фіксується кожна покупка і формується фіскальний чек) та нарахувала штраф у 92 394 451,94 грн.

Головний аргумент податкової: слово «тощо» у визначенні розрахункової операції нібито дозволяє підвести під закон будь-який спосіб оплати. Тобто 92 мільйони штрафу побудовано, по суті, на тлумаченні одного слова.

Підприємець заперечував: він не приймав від покупця ні готівки, ні карток — кошти надходили від фінансової установи на рахунок. А сам Закон не давав однозначної відповіді, чи є такі операції розрахунковими саме для продавця.

І в цьому — суть проблеми. Питання не в тому, хто правий. Питання в тому, що однозначної правильної відповіді на момент спору не існувало.

Три принципи, на яких Верховний Суд побудував рішення

Суд не обмежився технічним аналізом — він обґрунтував позицію через фундаментальні правові принципи, значення яких виходить далеко за межі конкретного спору.

Правова визначеність. Держава зобов’язана забезпечити чіткість регулювання. Суд прямо зазначив: якщо законодавець вважає, що отримання коштів від фінансової установи є розрахунковою операцією продавця, він мав це чітко прописати в законі. Підводити операції під слово «тощо» і будувати на цьому штраф у десятки мільйонів — неприпустимо.

In dubio pro tributario. Простими словами: якщо норма допускає кілька варіантів прочитання — обирається той, що на користь платника податків. Це не побажання, а принцип, який ЄСПЛ неодноразово застосовував проти України. У справах «Сєрков проти України», «Щокін проти України» та «Довбишев проти України» Європейський суд фіксував: тлумачення неоднозначних норм на користь бюджету порушує права людини. Верховний Суд поклав цей принцип в основу свого висновку.

Ризик помилки — на державі. Якщо закон написано так, що його можна прочитати по-різному, наслідки цієї невизначеності несе держава, а не підприємець. Суд послався на практику ЄСПЛ: державні органи, які не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій.

Разом ці три принципи формують чітку позицію: держава роками не забезпечила правової визначеності, а тепер намагається стягнути з підприємця штраф за те, що він обрав одне з допустимих тлумачень. Це суперечить і Конституції, і практиці ЄСПЛ.

Відео на тему: Сезон листів від податкової! Чого очікувати і як готуватися?

Навіть держава не може домовитися сама з собою

Особливо показовим у цій справі є те, що неоднозначність — не вигадка бізнесу. Її підтверджує поведінка самих державних органів.

Податкова наполягала: продавець завжди зобов’язаний застосовувати РРО, незалежно від того, хто фізично приймає гроші від покупця. Комітет Верховної Ради з питань фінансів у листі від 30 грудня 2021 року висловив протилежну позицію: якщо перевізник перераховує кошти продавцю на рахунок — РРО продавцеві не потрібен. Міністерство фінансів у листі від 2 січня 2026 року зосередилось на іншому аспекті — даті отримання доходу.

Три державних органи — три різних погляди на одне й те саме питання.

Верховний Суд підкреслив цю обставину окремо: ще наприкінці 2021 року законодавчий орган знав, що питання є проблемним і не має чіткого врегулювання. Минуло п’ять років — і на момент касаційного розгляду у 2026 році ситуація залишилася незмінною. Підприємець працював у зоні правового вакууму, де навіть сама держава не могла визначитися з відповіддю. А потім цьому ж підприємцю виставили штраф за те, що він обрав «не той» варіант.

Це і є ситуація, для якої існує принцип належного урядування: якщо держава знає про проблему і не вирішує її — перекладати наслідки на бізнес вона не має права.

Прозорість бізнесу як додатковий захист

Суд звернув увагу ще на один аспект — мету самого законодавства про РРО.

Сенс обов’язкового застосування реєстратора розрахункових операцій — забезпечити прозорий облік, щоб до бюджету повністю надходили податки. Верховний Суд послався на свою усталену практику: відповідальність за Законом про РРО настає за дії, спрямовані на приховування обліку розрахункових операцій. У цій справі підприємець отримував кошти виключно на розрахунковий рахунок, вів повний облік, а перевірка не виявила жодних розбіжностей між реальним обсягом операцій і документацією.

Якщо приховування немає — мета закону досягнута. Застосовувати штраф лише через формальну невизначеність самої норми — нерозмірно. Це означає: навіть якщо ви опинилися у «сірій зоні» законодавства, ваша прозорість — додатковий аргумент. Чим чистіший облік, тим складніше обґрунтувати штраф.

Як скористатися цією позицією у вашому спорі

Постанова Верховного Суду від 03.06.2026 стосується не лише NovaPay і РРО. Принципи належного урядування та in dubio pro tributario застосовуються до будь-якої ситуації, де податкове законодавство неоднозначне.

Якщо ви зіткнулися зі спором, де норма допускає різне прочитання, зафіксуйте три речі. Неоднозначність — зберіть різні роз’яснення ДПС, листи, ІПК, які демонструють суперечливість позицій самих державних органів. Прозорість — підтвердіть, що ви не приховували доходи і вели повний облік. Обґрунтованість — покажіть, що ваше розуміння норми спирається на одну з позицій, висловлених самими ж державними інституціями.

Ці три елементи формують базу для захисту. А постанова ВС у справі №520/27700/25 — ключовий аргумент при оскарженні, який суди нижчих інстанцій зобов’язані враховувати.

Висновок

Верховний Суд зробив те, що бізнес чекав роками: визнав на рівні касаційної інстанції, що підприємець не повинен нести відповідальність за те, що держава не спромоглася забезпечити правову визначеність.

Принципи належного урядування та тлумачення на користь платника податків після цієї постанови — робочий інструмент захисту. Не лише у спорах щодо РРО, а в будь-якому податковому спорі, де законодавство залишає простір для різних прочитань.

Рекомендація: якщо ви отримали штраф через неоднозначну норму — не поспішайте платити. Зафіксуйте суперечливість позицій державних органів, підтвердіть прозорість своєї діяльності та використовуйте цю постанову як головний аргумент.

Потрібна допомога з податковим спором, де законодавство залишає питання без чіткої відповіді? YANKIV проаналізує вашу ситуацію, оцінить ризики та підготує стратегію захисту з урахуванням актуальної судової практики. Записатися на консультацію →