Сировина для електронних сигарет: чи можна продавати гліцерин, нікотин і ароматизатори окремо — позиція Верховного Суду

Що саме забороняє Закон №3817-IX

Перш ніж говорити про справу, варто зрозуміти, з якою нормою сперечалася підприємиця. Закон №3817-IX регулює обіг підакцизних товарів, зокрема тютюнових виробів і рідин для електронних сигарет, і містить два різні режими для двох різних категорій товару.

Перший режим — ліцензійний. Роздрібна торгівля тютюновими виробами та рідинами для електронних сигарет дозволена, але лише за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі відповідним товаром. Це частина 1 статті 23 закону.

Другий режим — абсолютна заборона. Частина 2 тієї ж статті забороняє роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і нікотином (токсичним алкалоїдом товарної позиції 2939 за УКТЗЕД) окремо або в наборах. Тут ліцензія не допоможе: такий товар просто не можна продавати вроздріб.

Сама сировина для електронних сигарет визначена у пункті 78 частини 1 статті 1 закону як суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, дистильованого гліцерину, пропіленгліколю та інших складників, яка не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах. Саме слово «суміш» і стало опорою для захисту.

Простими словами, вся справа зводиться до одного питання: товар на полиці — це готовий виріб, який потребує ліцензії, чи заборонена сировина, за яку штрафують незалежно від ліцензії? Верховний Суд прямо вказав, що кваліфікація дій продавця залежить від фізико-хімічних властивостей товару, а не лише від його назви.

Справа №280/2818/25: як фактична перевірка обернулася штрафом у 642 703 грн

Історія почалася з фактичної перевірки — тієї, коли інспектори приходять безпосередньо в торгову точку.

Головне управління ДПС у Запорізькій області перевіряло магазин підприємиці за період з 1 жовтня 2024 року по 17 січня 2025 року на предмет дотримання правил торгівлі підакцизними товарами.

Далі — типовий сценарій, який може повторитися в будь-якому вейп-шопі, де продають сировину для електронних сигарет у вигляді окремих компонентів.

Що зафіксувала податкова

Перед початком перевірки 13 січня 2025 року інспектори провели контрольну закупку.

Вони придбали флакон нікотиновмісного ароматизатора ELFLIO об’ємом 10 мл із вмістом нікотину 50 мг та упаковку паучів CUBA з вмістом нікотину 43 мг, по 200 грн за кожну позицію.

За версією податкової, товар продали без ліцензії, без марок акцизного податку, без застосування ПРРО і без первинних документів, які підтверджували б його походження.

Далі інспектори проаналізували чеки, які магазин пробивав через програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) за весь період перевірки.

Із цих даних вони вивели систематичний продаж електронних сигарет із рідиною на 16 840 грн, тютюнових виробів на 2 320 грн і — головне — ароматизаторів та гліцерину на 321 351,50 грн. Останню категорію податкова кваліфікувала як сировину для електронних сигарет, роздрібний обіг якої заборонений.

21 лютого 2025 року підприємиця отримала сім податкових повідомлень-рішень на загальну суму понад 755 тисяч гривень. Найбільше з них — 642 703 грн — стосувалося саме продажу гліцерину й ароматизаторів як забороненої сировини.

Аргументи підприємиці

Захист будувався на трьох тезах.

По-перше, товари продавалися окремо, а не у вигляді готової суміші, тому під визначення сировини не підпадають.

По-друге, гліцерин і ароматизатори мають харчове призначення, що підтверджують сертифікати відповідності.

По-третє, назви на кшталт «нікотинові» та вміст нікотину в чеках — наслідок помилкового програмування ПРРО, а не реальні характеристики товару.

Три інстанції — три різні відповіді

Запорізький окружний адміністративний суд 29 липня 2025 року повністю відмовив у позові. Він виходив із того, що предметом доказування є сам факт продажу заборонених речовин, а не те, як покупець їх використовуватиме далі. Доводи про харчові добавки суд відхилив, бо жодних доказів торгівлі харчовою продукцією в цьому магазині у справі не було.

Третій апеляційний адміністративний суд 24 грудня 2025 року, навпаки, задовольнив позов повністю. Він побачив процесуальні прогалини: у справі не було актів про повернення товару після контрольної закупки, податкова не відбирала зразки й не проводила експертизу, а спиралася лише на етикетки та дані ПРРО. І головне: сировиною закон називає суміш, а підприємиця продавала окремі речовини.

Верховний Суд 9 липня 2026 року частково задовольнив касаційну скаргу податкової. Постанову апеляції скасовано в частині шести податкових повідомлень-рішень, справу направлено на новий апеляційний розгляд. Без змін залишено лише скасування найменшого штрафу — 1 020 грн за ненадання документів.

Відео на тему: Перехід на нові КВЕД. Що робити ФОП та ТОВ?

Чотири висновки Верховного Суду, які стосуються кожного вейп-шопу

Верховний Суд не встановлював нові факти — касаційна інстанція не має на це права. Але він сформулював підходи, за якими апеляція розглядатиме справу знову, і саме вони важливі для всіх, хто продає гліцерин, нікотин чи ароматизатори — тобто те, що податкова може розцінити як сировину для електронних сигарет.

Заборона діє «окремо або в наборах»

Суд назвав заборону частини 2 статті 23 абсолютною: вона працює незалежно від того, чи продаються речовини як окремі товарні одиниці, чи пропонуються покупцеві у складі наборів.

Тому першим кроком у будь-якому подібному спорі має бути встановлення категорії, до якої належить продукція, а не констатація, що флакони стоять окремо.

Реальні властивості товару важливіші за назву

Здається, що досить назвати товар «харчовим ароматизатором», і питання закрите.

На практиці суд має дослідити його фізико-хімічні характеристики, склад, маркування і фактичне призначення, а потім вирішити, чи це готовий виріб, нікотин або сировина у розумінні спеціального закону.

Назва на ціннику сама по собі нічого не вирішує ні на користь продавця, ні проти нього.

Асортимент оцінюють у сукупності

Це, мабуть, найважливіша теза постанови. Верховний Суд прямо зобов’язав апеляцію з’ясувати, чи не є продаж гліцерину, нікотину та ароматизаторів в одному торговому об’єкті прихованою формою продажу забороненої сировини в наборах.

Тобто окремі товарні позиції розглядатимуть не ізольовано, а як асортимент, з якого покупець збирає готову рідину.

Сертифікат на харчовий гліцерин не закриває питання

Посилання на сертифікати відповідності або на теоретичну можливість використати продукцію в харчовій промисловості суд визнав недостатнім. Такі пояснення потрібно зіставити з реальним асортиментом магазину та фактичним профілем діяльності підприємця.

У цій справі суд звернув увагу, що йдеться про спеціалізований вейп-шоп, а доказів торгівлі харчовими добавками за цією адресою не було жодних.

Тягар доказування: чек із вашого ПРРО свідчить проти вас

Окремий блок постанови присвячений тому, хто і що має доводити. Апеляційний суд поклав весь тягар спростування пояснень підприємиці на податкову, посилаючись на частину 2 статті 77 КАС України.

Верховний Суд нагадав про частину 1 тієї ж статті: кожна сторона доводить обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Далі суд зробив висновок, який варто запам’ятати кожному продавцю. Коли ви самі програмуєте в ПРРО назву «нікотинові паучі» або вказуєте вміст нікотину 50 мг, ви тим самим визначаєте специфікацію свого товару.

Якщо потім у суді ви заявляєте, що це була помилка, це розцінюється як відмова від визнання обставин у розумінні частини 2 статті 78 КАС України, і тягар доведення переходить на вас.

Саме ви маєте довести, що запис у чеку був істотною помилкою, а не відображенням реальних властивостей товару, і одних лише слів для цього недостатньо.

Ціна помилки: як рахують штраф за продаж сировини для вейпів

Розмір санкцій у цій справі показує, чому питання кваліфікації товару не є теоретичним. Податкова застосувала три норми частини 2 статті 73 Закону №3817-IX, і всі вони побудовані за однією формулою:

• пункт 11 — за продаж тютюнових виробів чи рідин без марок акцизного податку: 200 відсотків вартості таких товарів;
• пункт 13 — за роздрібну торгівлю такою продукцією без ліцензії: 200 відсотків вартості реалізованих товарів;
• пункт 21 — за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, нікотином або сировиною для рідин: 200 відсотків вартості реалізованих або безоплатно наданих товарів.

У кожному випадку штраф не може бути меншим за три мінімальні заробітні плати, встановлені законом на 1 січня звітного року.

Ключова особливість: санкцію рахують не від одного епізоду продажу, а від усього обсягу реалізації за період перевірки, який податкова бачить у власній базі чеків. У цій справі продаж гліцерину й ароматизаторів на 321 351,50 грн перетворився на штраф 642 703 грн.

Чого Верховний Суд не сказав

Було б помилкою читати постанову як остаточну заборону будь-яких «самозамісів». Верховний Суд не визнав, що продаж усіх окремих компонентів автоматично є незаконним.

Він лише констатував, що апеляція зробила передчасний висновок про відсутність порушення, не дослідивши суті, і зобов’язав її під час нового розгляду з’ясувати склад реалізованих товарів, реальний профіль діяльності підприємця та можливість використання компонентів як підакцизної сировини.

Є в постанові й епізод на користь підприємиці. Штраф 1 020 грн за ненадання документів під час перевірки Верховний Суд залишив скасованим. Єдиним доказом надіслання запиту був фіскальний чек поштового відділення, а він не показує ні змісту листа, ні факту його отримання адресатом. Без належних доказів вручення запиту відповідальність за його ігнорування застосувати не можна.

Що це означає для продавців окремих компонентів

Головний висновок постанови не в тому, що самозаміси заборонені, а в тому, що формальне розділення компонентів на окремі флакони саме по собі не виводить їх з-під дії спеціального закону.

Якщо у вашому магазині є подібний асортимент, зверніть увагу на кілька моментів, які випливають із логіки суду:

• назви товарів і характеристики, які ви вносите в ПРРО, стануть доказом у справі, тому вони мають відповідати тому, що ви насправді продаєте;
• посилання на харчове призначення працює лише тоді, коли його підтверджує реальний профіль магазину, а не лише сертифікат постачальника;
• суд дивитиметься на асортимент у цілому, тож поєднання нікотину, гліцерину й ароматизаторів в одній точці оцінюватимуть як можливий прихований набір;
• на кожен товар потрібні первинні документи, які підтверджують його походження.

Жоден із цих пунктів не гарантує відсутності претензій, але кожен визначає, з якими картами ви заходите в спір. У справі №280/2818/25 суд першої інстанції відхилив доводи про харчові добавки саме через відсутність доказів такої торгівлі, а не через саму по собі наявність гліцерину на полиці.

Висновок

Верховний Суд не поставив крапку в питанні продажу компонентів окремо, але змінив правила гри.

Спір про те, чи є гліцерин, нікотин і ароматизатори сировиною для електронних сигарет, тепер вирішуватиметься не за назвою на етикетці, а за складом товару, асортиментом магазину і тим, як продавець сам описав товар у власних чеках.

Наша порада: не чекайте нового рішення апеляції, а вже зараз подивіться на свій асортимент і свій ПРРО очима інспектора. Штраф у 200 відсотків від обороту за весь період перевірки — надто висока ціна за впевненість, що «окремі флакони» — це інша категорія.

Штрафи за Законом №3817-IX рахують від усього обороту за період перевірки, тому спір із податковою тут майже завжди йде про суми, які можуть закрити бізнес.

Наша команда бере на себе судове оскарження результатів податкової перевірки і починає з аналізу того, що саме зафіксовано в акті та чеках і які докази потрібно зібрати вам. 

Якщо ж ви поки лише сумніваєтеся, чи підпадає ваш асортимент під заборону, почніть з експрес-консультації податкового адвоката — це дозволить оцінити ризики до того, як до вас прийдуть із перевіркою.