Статус нерезидента через суд: чому Верховний Суд закрив справу навіть із бездоганними доказами

Життя, повністю перенесене до іншої країни

Заявник побудував свою позицію не на емоціях, а на документах. Він доводив, що центр його життєвих інтересів більше не в Україні, і підкріпив це набором доказів, який виглядає майже взірцевим для подібних справ.

Ось що було в матеріалах справи:

• посвідка на проживання у Великій Британії від 7 квітня 2022 року, яка дозволяє працевлаштування;
• посади директора у двох британських компаніях — Intermed Innovations Limited (з 22 квітня 2022 року) та Riley&Tailor Limited (з 4 серпня 2020 року);
• обов’язковий медичний поліс зі страхуванням життя, укладений 19 травня 2022 року строком на 25 років;
• британське водійське посвідчення, отримане 30 листопада 2022 року;
• посвідка на проживання дружини від 22 травня 2023 року та навчання дитини в середній школі Понтеленд;
• нерухомість у Лондоні, придбана 3 серпня 2022 року, з особистим рахунком на газ та електроенергію і регулярною оплатою комуналки.

Окремо заявник додав лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби: у 2022 році він перебував в Україні 39 днів, тобто значно менше за 183, а протягом 2023 року кордон не перетинав узагалі. На цій підставі він просив встановити факт, що з 1 січня 2023 року втратив статус резидента України та набув статус нерезидента.

Правову базу заявник підібрав акуратно: підпункт «в» пункту 14.1.213 статті 14 Податкового кодексу та стаття 4 Конвенції між урядами України і Сполученого Королівства про усунення подвійного оподаткування.

Ця норма встановлює: коли постійне житло є в обох державах, особа вважається резидентом тієї, з якою в неї найтісніші особисті й економічні зв’язки — тобто де розташований центр життєвих інтересів.

Якщо ви ще не занурювались у самі критерії, варто спершу розібратися, хто вважається податковим резидентом України.

Дві відповіді державних органів, з яких усе почалося

Перш ніж іти до суду, заявник спробував вирішити питання адміністративним шляхом. 29 листопада 2023 року він звернувся до Державної податкової служби та Національного банку із заявами про визнання його нерезидентом.

Відповіді були лаконічні й по-своєму показові. ДПС повідомила, що норми Податкового кодексу не містять вимог щодо видачі контролюючими органами документів, які свідчать про набуття статусу нерезидента для цілей уникнення подвійного оподаткування.

НБУ пояснив, що закон не передбачає розгляду заяв про визнання осіб резидентами чи нерезидентами.

Саме з цієї подвійної відмови народився головний аргумент заявника: якщо жоден орган не уповноважений підтвердити статус, то єдиний ефективний спосіб захисту — судове встановлення юридичного факту.

Логіка зрозуміла і по-людськи справедлива, але процесуальне право оцінює її інакше. Ми вже докладно розбирали, чому звернення до ДПС не дає гарантій щодо податкового статусу.

Перша інстанція сказала «так», апеляція — «ні»

15 січня 2024 року Печерський районний суд міста Києва заяву задовольнив. Суд виходив із того, що ні Податковий кодекс, ні інший акт не встановлюють спеціального порядку підтвердження статусу нерезидента, а фактичні обставини — проживання родини у Великій Британії, працевлаштування, власне житло — свідчать про перенесення центру життєвих інтересів.

Це рішення протрималося менше року. Апеляційну скаргу подав Національний банк, і 2 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд рішення скасував, а провадження закрив. Із заявника стягнули судовий збір НБУ в розмірі 805,20 грн.

Мотив апеляції був не про докази, а про межі цивільного судочинства: правова мета звернення полягала в наданні особі статусу, який має значення виключно у публічно-правових відносинах.

Такий факт не можна встановлювати відірвано від дій заінтересованих органів щодо конкретних прав заявника — його місце у справі про оподаткування доходів, а не в окремому провадженні.

Позиція Верховного Суду: чотири умови, яким заява не відповідала

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу в письмовому провадженні й залишив постанову апеляційного суду без змін.

Відправною точкою стали умови, які Велика Палата сформулювала ще в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18. Справа про встановлення юридичного факту належить до юрисдикції цивільного суду лише тоді, коли виконуються всі чотири вимоги:

1. від факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав людини, і мета його встановлення зрозуміла;
2. встановлення факту не пов’язане з подальшим вирішенням спору про право;
3. заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що посвідчує цей факт;
4. законодавство не передбачає іншого, позасудового порядку встановлення такого факту.

Заява про втрату резидентства спіткнулася вже на другому пункті. Податковий статус визначає обсяг податкових обов’язків особи, тож будь-яке рішення про нього неминуче торкається спору про право з контролюючим органом.

А окреме провадження, за самою його конструкцією в Цивільному процесуальному кодексі, призначене для підтвердження безспірних фактів — тих, навколо яких конфлікту немає.

Відео на тему: ‼️ Посилення фімоніторингу ФОП! +16 нових ознак ризику!

Статус резидента живе у публічно-правовій площині

Верховний Суд погодився з апеляційною інстанцією: правова мета звернення полягала в наданні заявникові правового статусу, який має значення виключно у публічно-правових відносинах.

Простими словами — це відносини між людиною і державою в особі податкових, митних чи валютних органів, і цивільне право їх не регулює.

Цю позицію Велика Палата висловлювала ще в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17: вимога про встановлення факту втрати статусу резидента не може розглядатися безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав заявника. Такі факти суд встановлює, зокрема, під час розгляду справ про оподаткування доходів або порушення митних правил.

Цивільний суд не готує доказів для спору з ДПС

Другий акцент стосується самої ідеї «зібрати документи наперед». Верховний Суд нагадав висновок Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19: недопустимо ініціювати цивільне провадження, щоб оцінити обставини, які є предметом доказування в адміністративному судочинстві, або щоб поза його межами створити передумови для визнання доказу належним і допустимим.

Тобто рішення цивільного суду не може виконувати роль заготовки, яку потім показують податковій. Це не формальність, а захист від підміни юрисдикцій.

Чому аргументи про CRS і подвійне оподаткування не спрацювали

У касаційній скарзі заявник наголошував на цілком реальних речах. Із запровадженням Багатосторонньої угоди CRS податкові органи отримують інформацію про закордонні фінансові рахунки резидентів України автоматично, без запитів і без згоди особи, а першим звітним періодом став проміжок з 1 липня по 31 грудня 2023 року. Він також володіє частками в іноземних компаніях і з 2022 року зобов’язаний звітувати як контролююча особа — а це вже сфера правил про контрольовані іноземні компанії.

Здається, що така сукупність обставин — це і є порушення прав. Суди подивилися інакше. Апеляційний суд встановив, що заявник прагне запобігти ймовірному порушенню своїх прав у майбутньому, а доводів про те, що заінтересовані особи вже зараз порушують, не визнають чи оспорюють ці права, він не навів.

Національний банк у відзиві сформулював це прямолінійніше: заявник посилається на ризик подвійного оподаткування, але реальних фактів такого оподаткування не наводить. ДПС додала, що він не обґрунтував, у чому саме полягає порушення його прав з боку держави, і не назвав орган, уповноважений виконати його вимогу.

Що це означає на практиці? Ризик, навіть очевидний і добре описаний, у цій категорії справ не замінює порушеного права.

Закриття провадження — це не програш по суті

Апеляційний суд не відмовив у задоволенні заяви — він закрив провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу, бо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Різниця принципова. Суд не сказав, що заявник є резидентом України чи що його докази слабкі. Суд сказав, що це питання взагалі не вирішується в такій процедурі. Обставини життя заявника — проживання, робота, нерухомість, школа дитини — залишилися неспростованими, вони просто не мали значення для процесуального питання, яке вирішувалося.

Верховний Суд окремо зазначив, що аналогічний правовий висновок він виклав у постанові від 26 лютого 2026 року у справі № 644/3563/25. Тобто йдеться не про поодиноке рішення, а про усталений підхід.

Висновок: що з цього винести українцю за кордоном

Рекомендація за підсумками справи проста. Не витрачайте час і судовий збір на спробу отримати статус нерезидента через суд у порядку окремого провадження — ані посвідка на проживання, ані купівля житла, ані сплата податків в іншій державі самі по собі не відкривають двері цієї процедури, і навіть виграш у першій інстанції нічого не гарантує.

Питання резидентства оцінюється тоді, коли між вами і державою виникає реальний конфлікт: податкова донараховує зобов’язання з ваших закордонних доходів або притягує до відповідальності. Саме в такому спорі суд досліджує ваші документи й вирішує, ким ви були в конкретному податковому періоді.

Тому логіка підготовки змінюється. Замість пошуку документа, який «закриє питання наперед», працюйте над доказовою базою, що спрацює тоді, коли питання поставлять вам: посвідка, житло, робота, школа дитини, страхування, дані про перетини кордону.

Додайте до цього коректне виконання обов’язків, які випливають із вашої ситуації, — зокрема звітність контролюючої особи, якщо ви володієте частками в іноземних компаніях.

Історія у справі № 757/50930/23-ц показує, що збирати таку базу заявник умів. Ці документи нікуди не зникли — вони просто чекають свого процесу, не того, який він обрав.

Якщо податкова вже надіслала запит, призначила перевірку або донарахувала зобов’язання з ваших закордонних доходів, саме тоді відкривається процедура, у якій ваші документи справді працюють.

У таких ситуаціях має значення швидкість і якість підготовки — команда YANKIV забезпечує супровід та оскарження податкової перевірки, а якщо ви володієте частками в іноземних компаніях, допоможе коректно закрити звітність контролюючої особи за правилами КІК.

Не впевнені, чи стосується вас ця практика і що робити у вашій конкретній ситуації? Почніть з експрес-консультації на одне питання — це швидший і дешевший шлях, ніж програна справа в суді.