ПДВ при передачі торговельної марки: коли нараховувати, а коли не треба

Торговельна марка як об’єкт права інтелектуальної власності

Відповідно до статті 420 Цивільного кодексу, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об’єктів права інтелектуальної власності. Спосіб набуття права на такий об’єкт залежить від конкретного об’єкта права, а одним із майнових прав інтелектуальної власності є виключне право дозволяти використання об’єкта — тобто видавати ліцензії.

Про те як зареєструвати торговельну марку, етапи, збори та складнощі написали в статті!

Що таке роялті і чому це важливо для ПДВ

Підпункт 14.1.225 ПКУ визначає роялті як будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання чи за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності — включно із зареєстрованими торговельними марками.

Але не всі платежі, пов’язані з інтелектуальною власністю, автоматично вважаються роялті. Не належать до роялті, зокрема:

• винагорода за використання комп’ютерної програми кінцевим споживачем у межах її функціонального призначення;
• платежі за придбання примірників об’єктів інтелектуальної власності для кінцевого споживання чи перепродажу;
• платежі за придбання речей, у яких втілені об’єкти права інтелектуальної власності, у користування чи володіння;
• і, що особливо важливо саме для угод з торговельними марками, — платежі за передачу прав, коли умови передачі дозволяють отримувачу продати чи іншим чином відчужити ці права.

Коли ПДВ не нараховується: передається лише право користування

Якщо покупець отримує право використовувати торговельну марку без переходу до нього права власності на неї, такі платежі кваліфікуються саме як роялті. А відповідно до підпункту 196.1.6 ПКУ, виплата роялті у грошовій формі не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Простими словами: якщо договір передбачає лише надання права користування торговельною маркою — класична ліцензія без переходу власності, — ПДВ на такі платежі нараховувати не потрібно.

Коли ПДВ виникає: передача у власність або майнових прав

Інша ситуація — коли майнові права інтелектуальної власності передаються у користування, володіння, розпорядження або власність у ширшому обсязі, ніж проста ліцензія. У такому разі операція вже розглядається як постачання товарів або послуг у розумінні податкового законодавства.

Відповідно до пункту 185.1 ПКУ, операції з постачання товарів і послуг є об’єктом оподаткування ПДВ, якщо місце їх постачання знаходиться на митній території України. Тому передача торговельної марки у власність або передача ширших майнових прав на неї (наприклад, коли покупець отримує право самостійно відчужувати ці права надалі) є об’єктом оподаткування ПДВ — за умови дотримання загальних вимог податкового законодавства щодо місця постачання.

ПДВ при передачі торговельної марки: основне

Ключовий принцип, який варто запам’ятати: правова кваліфікація операції для цілей ПДВ визначається не назвою договору (наприклад, “ліцензійний договір” чи “договір відчуження”), а фактичним обсягом прав, які реально передаються. Якщо покупець отримує лише право користуватись торговельною маркою, а власником залишається початковий правовласник — це роялті, і ПДВ не виникає. Якщо ж передаються майнові права в обсязі, що дозволяє новому власнику розпоряджатись торговельною маркою — продати, передати іншій особі, — це вже постачання, яке підпадає під оподаткування ПДВ.

Якщо ви укладаєте договір щодо використання чи передачі торговельної марки і хочете правильно визначити податкові наслідки конкретної угоди — юристи ЮК YANKIV нададуть кваліфіковану консультацію та в разі потреби супровід передачі прав на торговельну марку або отримання прав на неї!