ФОП 2 групи: коли оплата від юридичної особи не порушує правила єдиного податку

Правило, з якого все починається

Друга група єдиного податку — найбільш «замкнена» з трьох. Законодавець від початку задумав її як формат для тих, хто працює з кінцевим споживачем, а не обслуговує бізнес.

Підпункт 2 пункту 291.4 ПКУ окреслює це прямо: до другої групи належать підприємці, які надають послуги (у тому числі побутові) платникам єдиного податку та/або населенню, виробляють та продають товари або працюють у сфері ресторанного господарства. Плюс дві кількісні умови протягом календарного року: не більше 10 найманих працівників одночасно та дохід не вище 834 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.

Є й окремі види діяльності, яким друга група закрита в принципі. Це посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з доступу до мережі Інтернет, а також виробництво, постачання й продаж ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і каміння. Такі підприємці можуть бути лише на третій групі — якщо відповідають її вимогам.

А що таке «населення»? ДПС дає просте пояснення: це сукупність людей, які перебувають у межах держави і підлягають її юрисдикції — громадяни, іноземці, які живуть тут тривалий час, особи без громадянства. Простими словами — звичайні фізичні особи. Ніякого спеціального податкового значення цей термін не має.

Де виникає плутанина

Проблема з’являється тоді, коли платіж і послуга «розходяться» між різними особами. Ви лікуєте людину — а гроші приходять від фонду. Ви консультуєте фізособу — а рахунок закриває компанія-роботодавець. У виписці по рахунку видно ТОВ, держорган або громадську організацію, і підприємець починає нервувати: чи не буде це розцінено як робота з неплатником єдиного податку?

Логіка страху зрозуміла. Багато хто читає норму так: «звідки прийшли гроші — з тим я і працював». Але ПКУ говорить не про джерело коштів, а про те, кому надаються послуги. І саме тут ДПС розставила крапки над «і».

Медична практика й оплата від НСЗУ

Перша ситуація стосувалася лікаря. ФОП другої групи планував надавати медичну допомогу населенню, а оплата за ці послуги мала йти в межах Програми медичних гарантій через Національну службу здоров’я України — за договором про медичне обслуговування населення.

Підприємець поставив податковій два прямі питання: чи вважається, що він надає послуги саме пацієнтам, якщо платить НСЗУ, і чи відповідає така діяльність вимогам щодо надання послуг населенню.

В ІПК від 01.06.2026 № 3166/ІПК/99-00-24-03-03 ДПС відповіла ствердно. Аргументація спирається на конструкцію самого договору: за Законом № 2168-VIII договір про медичне обслуговування населення укладається між уповноваженим органом і закладом охорони здоров’я або ФОП з ліцензією на медичну практику, а за його умовами (типова форма затверджена постановою КМУ від 25.04.2018 № 410) надавач зобов’язується надавати медичні послуги пацієнтам, а замовник — оплачувати ці послуги за встановленим тарифом. Тобто послугу отримує людина. Гроші перераховує НСЗУ.

Висновок податкової: оскільки медичні послуги надаються підприємцем безпосередньо фізичним особам, він має право бути платником єдиного податку другої групи — незалежно від того, що оплату здійснює НСЗУ. За умови дотримання решти вимог глави 1 розділу XIV ПКУ, звісно.

Стоматологія й оплата від громадської організації

Друга ситуація — вже з нашого вступу. ФОП другої групи зі стоматологічною практикою лікує військовослужбовців, а вартість послуг за договором сплачує громадська організація зі статусом неприбуткової.

В ІПК від 03.06.2026 № 3205/ІПК/26-15-24-01-14-05 ГУ ДПС у м. Києві розібрало це через природу договору про надання послуг. За статтею 901 ЦКУ такий договір — складне зобов’язання з двох частин: виконавець надає послугу, а замовник її оплачує. Ці дві ролі можуть не збігатися в одній особі.

Податкова сформулювала висновок майже дослівно: якщо за договором замовником є фізична особа, вона ж підписує акт виконаних робіт, але вартість послуг для неї оплачує юридична особа (громадська чи неприбуткова організація), яка не є платником єдиного податку, — підприємець має право перебувати на другій групі. За умови дотримання вимог підпункту 2 пункту 291.4 та пункту 291.5 ПКУ.

Відео на тему: Сезон листів від податкової! Чого очікувати і як готуватися?

Що насправді має значення

Складіть дві консультації разом — і отримаєте один принцип. Для другої групи вирішальне значення має не платник коштів, а особа, якій фактично надаються послуги.

Якщо споживач — фізична особа, то оплату за неї може вносити хто завгодно: ТОВ, ФОП на загальній системі, державний орган, благодійний фонд, громадська організація. Надходження таких коштів на рахунок підприємця не буде розцінене як порушення умов перебування на другій групі.

Але цей висновок працює лише тоді, коли документи оформлені відповідно. Ось що має бути на місці:

• споживачем послуги є фізична особа — саме вона отримує те, за що платять;
• у договорі зрозуміло, що послуга надається цій конкретній фізособі;
• акт наданих послуг підписує фізична особа або акт підтверджує, що послугу надано саме їй;
• юридична особа, фонд, громадська організація, держорган чи ТОВ виступають саме платником, а не фактичним замовником або отримувачем послуги.

Ці чотири умови — не формальність, а суть конструкції. Вони мають бути видимі з документів, бо саме документи перевірятиме податкова. Договір, у якому замовником написано «ТОВ», а про фізособу-пацієнта немає ні слова, не врятує жодна ІПК — навіть якщо фактично послугу отримала людина.

Коли друга група справді втрачається

Тепер зворотний бік. Якщо замовником послуг, стороною договору та особою, яка підписує акт наданих послуг, є юридична особа або ФОП на загальній системі оподаткування — така діяльність вимогам другої групи не відповідає. Це прямо зафіксовано в ІПК № 3205: у цьому разі підприємець порушує умови, передбачені ПКУ для другої групи.

Але це ще не катастрофа. Податкова тут же нагадує: за таким підприємцем залишається право обрати третю групу єдиного податку. Третя група працює з ким завгодно — і з юрособами, і з ФОП на загальній системі. Тож якщо ваша модель бізнесу справді передбачає корпоративних замовників, питання не в тому, як «підігнати» документи під другу групу, а в тому, чи не пора змінити групу.

І ще один важливий нюанс із самої консультації: будь-які висновки щодо оподаткування можуть надаватися лише за результатами перевірки умов, суттєвих обставин господарських операцій та всіх первинних документів. Тобто оцінюватимуть не назву договору, а всю картину цілком.

Повертаючись до стоматолога

Пам’ятаєте лікаря зі вступу? Тепер ви бачите його ситуацію інакше. Він не порушник — він у повній відповідності з ПКУ, бо пацієнт є замовником за договором і підписантом акта, а громадська організація лише оплачує рахунок. Його друга група в безпеці.

Але якби договір був укладений із самою організацією, а акт підписував її представник — висновок був би протилежним. Різниця між цими двома сценаріями — кілька рядків у документах. І саме там вирішується доля вашого статусу.

Практичний висновок простий: у разі отримання коштів від платника на загальній системі оподаткування аналізуйте не лише джерело оплати, а насамперед те, хто є фактичним отримувачем послуг і як оформлені договір та первинні документи. Перевірте свої шаблони договорів і актів просто зараз — до того, як це зробить податкова.

І ще: обидві згадані консультації мають індивідуальний характер (пункт 52.2 статті 52 ПКУ) — використовувати їх може виключно той платник, якому їх надано. Вони показують підхід ДПС, але не є універсальною індульгенцією. Якщо ваша ситуація має свою специфіку — надійніше отримати власну ІПК.

Кожна конструкція «послугу отримує один, платить інший» вирішується в деталях договору. Якщо ви не впевнені, що ваші документи витримають перевірку, — запишіться на консультацію. Ми проаналізуємо ваші договори й акти та підкажемо, що виправити, поки це не стало проблемою.